Чим можна розводити дексаметазон?

Розводять у ізотонічному розчині натрію хлориду 0,9% або розчині глюкози 5%. Ін'єкції Дексаметазону у плані «болі» переносяться добре.

Як правильно робити уколи Дексаметазон?

Спосіб застосування та дози Внутрішньом'язово або внутрішньовенно – 0,5-9 мг на добу. Для лікування набряку мозку – 10 мг у перше введення, надалі по 4 мг внутрішньом'язово кожні 6 годин до зникнення симптомів. Доза може бути знижена через 2-4 дні з поступовим скасуванням у період 5-7 діб після усунення набряку мозку.

Чи можна змішувати лідокаїн та Дексаметазон?

Використовується розчин Дексаметазону – 4 мг, вітамін – 0,5 мг. Для ефективності додають 2 мл Лідокаїну..

Мегаптека
Уколи Дексаметазон інструкція із застосування, ціна: Як колоти, для чого призначають, побічні ефекти, показання

Дексаметазон 4 мг/1 мл ампули №5

Дексаметазон (Dexamethasone) інструкція із застосування

діюча речовина: дексаметазону натрію фосфат
1 мл розчину містить 4 мг дексаметазону натрію фосфату у перерахунку на суху речовину
допоміжні речовини: пропіленгліколь, гліцерин, динатрію едетат, фосфатний буферний розчин рН 7,5, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), вода для ін'єкцій.

Лікарська форма.

Фармакотерапевтична група.

Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Код АТС Н02А В02.

Клінічні властивості.

Лікування захворювань, що піддаються системному лікуванню глюкокортикоїдами (при необхідності як додаткове лікування до основного), якщо місцеве лікування або пероральне застосування неможливе або неефективне:

• Ревматичні захворювання.
• Шок різного генезу (анафілактичний, посттравматичний, післяопераційний, кардіогенний).
• Набряк головного мозку (при пухлинній хворобі, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, овиливанні в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні).
• Системні захворювання сполучної тканини.
• Алергічні захворювання (алергічний риніт, бронхіальна астма, кропив'янка, гостра анафілактична реакція на лікарські засоби).
• Захворювання дихального тракту (фіброз легень).
• Запальні захворювання кишок (виразковий ілеїт/коліт).
• Деякі захворювання нирок (нефротичний синдром).
• Гострі важкі дерматози (бульбашка звичайна, еритродермія).
• Захворювання крові (імуногемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура).
• Замісна терапія: первинна наднирковозалізна недостатність (хвороба Аддісона); недостатність передньої частки гіпофіза (синдром Шихена); адреногенітальний синдром.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до компонентів лікарського засобу.
• Шлунково-кишкові виразки.
• Остеопороз.
• Тяжкі міопатії (за винятком міастенії).
• Вірусні інфекції (наприклад, вітряна віспа, простий герпес очей, що оперізує лишай (фаза віремії), поліомієліт (за винятком бульбарно-енцефалітичної форми).
• Лімфаденіт після вакцинації БЦР.
• Системний мікоз.
• Закритокутова та відкритокутова глаукоми.

Спосіб застосування та дози.

Дози визначають індивідуально, залежно від захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів та реакції організму.

Розчин для ін'єкцій може призначатися внутрішньовенно (за допомогою ін'єкції або інфузії з 5% розчином глюкози або 0,9% розчином хлориду натрію), внутрішньом'язово або місцево (за допомогою внутрішньосуглобової ін'єкції або ін'єкції в місце ураження на шкірі або в інфільтрат в м'які тканини). Необхідно пам'ятати, що при внутрішньосуглобовому введенні препарат не можна вводити в лабільні та інфіковані суглоби, нестабільні суглоби (внаслідок артриту, некрозу), деформовані суглоби (звуження суглобової щілини, анкілоз). Слід пам'ятати, що при внутрішньосуглобовому введенні, крім місцевих ефектів (протизапальна, протиалергічна, антиексудативна дія), можливе приєднання системних ефектів (імунодепресивна та антипроліферативна дія).

Рекомендована середня початкова добова доза внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення змінюється від 0,5 до 9 мг на добу, при необхідності дозу збільшують. Початкові дози препарату слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщо при застосуванні дексаметазону не було досягнуто клінічної реакції, то введення препарату необхідно припинити та перейти на інші глюкокортикостероїди. При призначенні високих доз протягом кількох днів препарат різко не скасовують, а поступово зменшують дозу протягом кількох наступних днів або тривалішого періоду.

Для внутрішньосуглобового введення рекомендовано дози від 0,4 до 4 мг. Доза залежить від розміру ураженого суглоба. Зазвичай 2-4 мг вводять у великі суглоби і 0,8-1 мг – у маленькі.Частота застосування зазвичай коливається від одного введення 3-5 днів до одного введення 2-3 тижні. Часте внутрішньосуглобове введення може зашкодити суглобовому хрящу. Внутрішньосуглобову ін'єкцію можна робити одночасно не більше ніж у 2 суглоби.

Доза дексаметазону, що вводиться в синовіальну сумку, зазвичай становить 2-3 мг, доза, що вводиться в оболонку сухожиль, становить 0,4-1 мг, доза, що вводиться в ганглії – від 1 до 2 мг.

Доза дексаметазону, що вводиться в місце ураження, дорівнює внутрішньосуглобовій дозі. Дексаметазон можна паралельно вводити не більше ніж у два місця ураження.

Дози від 2 до 6 мг дексаметазону рекомендовані для введення у м'які тканини (біля суглоба).

Для лікування набряку мозку – 10 мг внутрішньовенно при першому введенні, надалі по 4 мг внутрішньом'язово один раз на 6 годин до зникнення симптомів. Дозу можна зменшити через 2-4 дні з поступовим скасуванням протягом 5-7 днів після усунення набряку мозку. У разі досягнення терапевтичного ефекту рекомендовано перейти з парентерального введення на пероральний прийом препарату.

Для лікування шоку – внутрішньовенно 20 мг при першому введенні, потім 3 мг/кг за 24 години у вигляді постійної внутрішньовенної інфузії або 2-6 мг/кг у вигляді однієї внутрішньовенної ін'єкції, або 40 мг спочатку, потім повторно внутрішньовенно ін'єкції кожні 4-6 годин, поки спостерігаються симптоми шоку. Також можливе внутрішньовенне одноразове введення 1 мг/кг. Терапію шоку необхідно відмінити, як тільки стан пацієнта стабілізується, лікування зазвичай триває не більше 2-3 діб.

При алергічних захворюваннях – внутрішньом'язово 4-8 мг при першому введенні. Подальше лікування проводять пероральними лікарськими засобами.

Доза для дітей.

Рекомендована доза при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу три ін'єкції. При інших показаннях діапазон початкових доз становить 0,02-0,3 мг/кг/добу в 3-4 ін'єкції (0,6-9,0 мг/м2 площі поверхні тіла/добу).

Доза 0,75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 4 мг метилпреднізолону та тріамцинолону, або 5 мг преднізолону, або 20 мг гідрокортизону, або 25 мг кортизону, або 0,75 мг бетаметазону.

Побічні реакції.

З боку ендокринної системи: підвищення апетиту, збільшення маси тіла, стероїдний діабет, зниження толерантності до вуглеводів, гіперглікемія, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, аменорея, гірсутизм, імпотенція) дітей та підлітків, кірковий параліч у недоношених немовлят, синдром Іценка-Кушинга

з боку імунної системи: підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, зменшення імунної відповіді, розвиток умовно-патогенних інфекцій, зниження реактивності до щеплень та шкірних проб, уповільнене загоєння ран, регрес лімфоїдної тканини, лейкоцитоз

з боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, афективні порушення (дратівливість, ейфорія, депресія, лабільність настрою, суїцидальні думки), психотичні реакції (включаючи манію, галюцинації, психози та загострення шизофренії), тривога, порушення сну, пізнавальна дисфункція, включаючи спутан також неврит, нейропатія, парестезія, гіперкінезія, судоми. У дітей препарат може спричинити параліч кори головного мозку.Препарат може спричинити фізичну залежність

з боку травної системи: диспепсія, нудота, блювання, здуття живота, виразка з множинними перфораціями та крововиливами, перфорації малого та великого кишечника, виразковий езофагіт, геморагічний панкреатит, атонія травного тракту, кандидоз

з боку печінки та жовчних шляхів: підвищення рівнів ферментів печінки, гепатомегалія

з боку обміну речовин: затримка натрію та води, підвищення виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, негативний азотистий баланс

з боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, папілоедема, задня підкапсулярна катаракта, стоншення рогівки або склери, екзофтальм, ретинопатія, загострення офтальмологічних вірусних або грибкових захворювань, ретролентальна фіброплазія

з боку серцево-судинної системи: синкопе, брадикардія, тахікардія, напад стенокардії, збільшення у розмірах серця, розрив міокарда як ускладнення інфаркту міокарда, політропна шлуночкова екстрасистолія, набряки, артеріальна гіпертензія, підвищення внутрішньочерепного та внутрішньоочного тиску, застійна серцева недостатність

з боку системи крові: пурпура, еозинофілія, тромбоцитопенія, нетромбоцитопенічна пурпура, підвищення ризику тромбоутворення, тромбофлебіт

з боку системи органів дихання: набряк легень, тромбоемболія, бронхоспазм

дерматологічні реакції: підвищене потовиділення, вугри, пригнічення регенеративних та репаративних функцій шкіри, витончення шкіри, еритема, петехії, розтяжки, атрофія шкіри, екхімоз, телеангієктазія, гіпер- та гіпопігментація шкіри, стерильний абсцес, порушення розподілу підшкірної клітковини

реакції у місці введення: почервоніння та поколювання шкіри, безболісне руйнування суглоба, що симптоматично нагадує нейрогенну артропатію (суглоб Шарко)

з боку опорно-рухового апарату: остеопороз, переломи трубчастих кісток або хребтів, аваскулярний остеонекроз, розриви сухожиль, слабкість м'язів, атрофія м'язів, проксимальна міопатія

алергічні реакції: реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, алергічний дерматит, анафілактичний шок.

Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів.

У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час дуже швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни і внаслідок цього спостерігатися випадки недостатності надниркових залоз, гіпотензії або летальний кінець.

У деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.

Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування слід припинити.

Передозування.

Існують поодинокі повідомлення про гостре передозування або про летальний кінець через гостре передозування.

Передозування виникає зазвичай лише після кількох тижнів застосування надмірних доз. Передозування може спричинити більшість небажаних ефектів, зазначених у розділі &laquo Побічні реакції&raquo , в першу чергу синдром Кушинга.

Специфічного антидоту немає. Лікування передозування має бути підтримуючим та симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону та організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосовувати під час вагітності, особливо у першому триместрі, можна лише за життєвими показаннями.

Грудне вигодовування під час лікування препаратом не допускається.

Дітям призначають препарат лише за абсолютними показниками, внутрішньом'язово по 0,01 – 0,02 мг/кг кожні 12 – 24 години. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за зростанням та розвитком дітей.

Особливості застосування.

Під час парентерального лікування кортикостероїдами в поодиноких випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, тому необхідно вжити належних заходів до початку лікування дексаметазоном, враховуючи можливість (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на інші ліки в анамнезі) алергічних реакцій.

У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, при припиненні лікування може спостерігатися синдром відміни (без видимих ​​ознак недостатності надниркових залоз) із симптомами: підвищена температура, нежить, почервоніння кон'юктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м'язах та суглобах, блювання, зниження маси тіла, загальна слабість, конвульсії. У зв'язку з чим дозу дексаметазону слід поступово зменшувати. Раптове припинення прийому може мати летальний кінець.

Якщо пацієнт перебуває у стані незвичайного стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном, дозу слід збільшити або використовувати гідрокортизон або кортизон.

Пацієнтам, які застосовували дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки викликана недостатність надниркових залоз може тривати протягом декількох місяців після припинення лікування.

Лікування дексаметазоном чи природними глюкокортикостероїдами може приховати симптоми існуючої чи нової інфекції, і навіть симптоми кишкової перфорації.

Дексаметазон може спричинити загострення системної грибкової інфекції, латентний амебіаз та туберкульоз легень.

Пацієнти з туберкульозом легень в активній формі повинні отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкому або розсіяному туберкульозі легень. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легень, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні та профілактичні засоби.

Обережність та медичне спостереження рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертонію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, активну виразку пептики, нещодавній кишковий анастамоз, коліт та епілепсію. Особливий догляд потрібний пацієнтам протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти похилого віку.

Під час лікування дексаметазоном може спостерігатись загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів діабету.

При тривалому лікуванні дексаметазон слід контролювати рівень калію в сироватці крові.

Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного розвитку антитіл і не дає очікуваного захисного ефекту.

Дексаметазон не призначають за 8 тижнів до вакцинації та не починають призначати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.

Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону та ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту з інфікованими особами при випадковому контакті рекомендовано профілактичне лікування імуноглобуліном.

Рекомендується бути обережними пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран та утворення кісткової тканини.

Дія глюкокортикостероїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.

Внутрішньосуглобове призначення дексаметазону може призвести до місцевих або системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки.

Перед внутрішньосуглобовим введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину та дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикостероїдів до інфікованих суглобів. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін'єкції, слід розпочати належну терапію антибіотиками.

Пацієнтам необхідно уникати фізичного навантаження на уражені суглоби доти, доки запалення вилікувано.

Слід уникати введення дексаметазону у нестійкі суглоби.

Кортикоїди можуть порушувати результати алергічних шкірних тестів.

Дітей та підлітків можна лікувати дексаметазоном лише у разі явної необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідне ретельне спостереження за зростанням та розвитком дітей та підлітків.

Хворі з порушенням водно-електролітного балансу повинні бути обережними при прийомі дексаметазону, тому що середні та великі дози глюкокортикостероїдів можуть викликати в організмі затримку солі та води, а також підвищену екскрецію калію. У цих випадках показано обмеження вживання солі та додатковий прийом калію.Усі кортикостероїди підвищують процес виведення кальцію, внаслідок чого може бути порушена секреція мінералкортикоїдів. Тому показано додаткове призначення солі та/або мінералкортикоїдів. При відміні тривалої терапії кортикостероїдами можливий розвиток синдрому відміни, що супроводжується підвищенням температури тіла, болями у м'язах та суглобах, загальним нездужанням. Ці симптоми можуть з'являтись і у хворих без ознак недостатності кори надниркових залоз.

Імунізація живими вакцинами протипоказана особам, які застосовують імуносупресивну дозу кортикостероїдів. У випадках імунізації таких хворих на інактивовані вірусні або бактеріальні вакцини реакція антитіл сироватки крові може бути знижена.

При активних формах туберкульозу застосування дексаметазону слід обмежити випадками блискавичних або дисемінованих форм захворювання, за яких кортикостероїди використовуються паралельно зі специфічною терапією.

Хворі з латентними формами туберкульозу або позитивними реакціями туберкуліну, яким показані кортикостероїди, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря для уникнення появи рецидивів.

Кортикостероїди необхідно з обережністю призначати хворим з пухирчастим лишаєм очей (herpes simplex), тому що їх використання може призвести до перфорації рогівки. Тривалий прийом кортикостероїдів може призвести до розвитку задньої субкапсуллярної катаракти, глаукоми, з можливим ушкодженням очного нерва, а також збільшити ризик вторинних вірусних чи грибкових очних інфекцій.

Препарат протипоказаний хворим, у яких при внутрішньосуглобовому введенні кортикостероїдів значно посилився біль, що супроводжується припухлістю та подальшим обмеженням рухливості суглоба, лихоманкою та загальним нездужанням (дані симптоми свідчать про виникнення септичного артриту). У разі розвитку септичного артриту та при підтвердженні діагнозу сепсис необхідно призначати відповідну антибактеріальну терапію. Слід уникати введення кортикостероїдів безпосередньо у осередок інфекції. Необхідно ретельно дослідити будь-яку внутрішньосуглобову рідину для виключення септичного процесу. Кортикостероїди не можна вводити до лабільних суглобів. Часті внутрішньосуглобові ін'єкції можуть травмувати тканини суглоба. Хворим протипоказано надмірне навантаження на пошкоджені суглоби до повного зникнення запального процесу, навіть при настанні симптоматичного поліпшення.

Препарат з обережністю призначається інфекційним хворим, особливо з вітряною віспою та кіром, тому що дані захворювання при застосуванні дексаметазону проходять у більш тяжкій формі. Тому особам, які не хворіли на ці захворювання, слід бути обережними, щоб максимально виключити інфікування. У разі контакту з хворими необхідно одразу ж звернутися до лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Паралельне застосування дексаметазону та нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.

Ефективність дексаметазону зменшується, якщо паралельно приймати рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн (дифенілгідантоїн), примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозу дексаметазону в таких комбінаціях необхідно збільшувати.

Спільне застосування дексаметазону та препаратів, що інгібують CYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може викликати збільшення концентрації дексаметазону у сироватці та плазмі крові.

Дексаметазон є помірним індуктором CYP 3A4. Спільне застосування з препаратами, які метаболізуються CYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс.

Кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів. Таким чином, внаслідок зниження концентрації дексаметазону може спостерігатись надниркова недостатність.

Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект лікарських засобів проти цукрового діабету, артеріальної гіпертонії, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу та натрійуретиків (тому дозу цих лікарських засобів слід збільшити).

Дексаметазон підвищує активність гепарину, альбендазолу та калійуретиків (дозу цих лікарських засобів слід зменшити у разі потреби).

Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при використанні такої комбінації лікарських засобів слід частіше перевіряти протромбіновий час.

Паралельне використання дексаметазону та високих доз глюкокортикостероїдів або агоністів β-адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму та мають більшу токсичність.

Глюкокортикостероїди посилюють нирковий кліренс саліцилатів, тому іноді важко отримати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці крові. Потрібно виявляти обережність пацієнтам, які поступово зменшують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатись підвищення концентрації саліцилатів у сироватці та інтоксикація.

Якщо паралельно застосовуються оральні контрацептиви, час напіввиведення глюкокортикоїдів може збільшитися, що посилить їхню біологічну дію і може підвищити ризик побічних ефектів.

Одночасне застосування ритордину та дексаметазону протипоказане, оскільки це може призвести до набряку легень. Повідомлялося про летальний кінець породіллі під час пологів через розвиток такого стану.

Одночасне застосування дексаметазону та талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.

При одночасному застосуванні дексаметазону з амфотерицином і препаратами, які виводять калій з організму (діуретики), спостерігається гіпокаліємія, що може призвести до серцевої недостатності.

Одночасне застосування дексаметазону з антихолінестеразними препаратами може призвести до вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією gravis.

Холестирамін може підвищувати кліренс креатиніну.

Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів призводить до підвищення їх активності, при їх одночасному застосуванні можливе виникнення судом.

Види взаємодій, що мають терапевтичні переваги: ​​паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміну, прохлорперазину або антагоністів рецепторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетронак) цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дексаметазон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, до складу молекули якого входить атом фтору. Має виражену протизапальну, протиалергічну та десенсибілізуючу, протишокову та імунодепресивну дію. Незначно затримує натрій та воду в організмі.

Основний вплив на обмін речовин, пов'язаний з катаболізмом білка, підвищенням глюконеогенезу у печінці та зниженням утилізації глюкози периферичними тканинами.

Дексаметазон пригнічує синтез та секрецію АКТГ та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Особливістю дії препарату є відсутність мінералкортикоїдної активності.

Фармакокінетика. Дексаметазон є глюкокортикоїдом тривалої дії.

Період напіввиведення із плазми – приблизно 3 – 4,5 години.

Період біологічного напіввиведення – 36 – 72 години.

Зв'язування з білками плазми – до 80%.

У лікворі максимальні концентрації дексаметазону виявляються через 4 години після внутрішньовенного введення (приблизно 15-20% концентрації у плазмі). Зниження концентрації дексаметазону в лікворі відбувається дуже повільно (приблизно 2/3 максимальної концентрації можуть виявлятися навіть через 24 години).

Дексаметазон метаболізується в печінці значно повільніше, ніж кортизол, утворюючи в невеликій кількості 6-гідрокси- та 20-дигідроксиметазон. Майже 80% введеної дози виводиться нирками, переважно у формі глюкуроніду протягом 24 годин.

Фармацевтичні властивості.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з іншими препаратами, за винятком таких: 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

При змішуванні дексаметазону з хлорпромазином, дифенгідраміном, доксапрамом, доксорубіцином, даунорубіцином, ідарубіцином, гідроморфоном, ондансетроном, прохлорперазином, галію нітратом та ванкоміцином утворюється осад.

Приблизно 16 % дексаметазону розкладається у 2,5 % розчині глюкози та 0,9 % розчині натрію хлориду з амікацином.

Деякі лікарські засоби, такі як лоразепам, повинні змішуватись з дексаметазоном у скляних флаконах, а не у пластикових пакетах (концентрація лоразепаму падає до значень нижче 90 % за 3-4 години зберігання у полівінілхлоридних пакетах при кімнатній температурі).

Деякі лікарські засоби, такі як метапамінол, мають так звану &laquo несумісність, яка розвивається повільно&raquo – розвивається протягом доби при змішуванні з дексаметазоном.

Дексаметазон із глікопіролатом: значення рН залишкового розчину дорівнює 6,4, що виходить за межі діапазону стабільності.

Термін придатності.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

По 1 мл в ампулах по 5 ампул в пачці або 5 ампул в односторонньому блістері, по 1 односторонньому блістеру в пачці.

Категорія відпустки.

• склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози
• Дози для дітей
• Побічні реакції
• Передозування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Діти
• Особливості застосування
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Фармакологічні властивості
• Фармацевтичні характеристики
• Несумісність
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпустки